Директор департаменту освіти Одещини Олександр Лончак став на захист вчителів

Посадовець закликав не робити зі школи майданчик для хейту й псевдосенсацій

Через те, що останнім часом у соцмережах надто легко стало кидати камінь у педагога, часто без доказів, директор обласного департаменту освіти Одещини Олександр Лончак публікацією в соцмережі став на захист вчителів.

«Кожен такий камінь б’є не тільки по особистості вчителя, а й по довірі, по нашій спільній вірі в освіту. Мене, як освітянина, це надто бентежить.

Учитель - не для шоу. Його місце - клас, де є десятки пар допитливих очей, зошит, завдання, розмова, підтримка. Дитина приходить у школу не для чужих лайків і переглядів, а щоб навчитися жити в цьому світі - думати, творити, шукати своє.

Так, є теми, що викликають резонансні дискусії в суспільстві - ті ж шорти в школі, якість харчування, певні правила. Але погодьтеся: за всім цим стоїть бажання дати дітям краще. Мій, наприклад, ходить у класичних шортах, так дозволили в закладі. Бо в Одесі на початку вересня ще дуже спекотно. І це не про зневагу, а про людське право на зручність.

Учительська доля завжди була непростою. Вона, як у вірші: “де зріло минуле й зроста майбуття”. І в тій долі завжди є місце і для радості, і для болю, і для тисяч шкільних історій.

Сьогодні нам особливо важливо пам’ятати: сила України - в єдності. Якщо ми дозволимо собі віддавати енергію на сварки й хейт, то зовнішньому ворогу навіть не доведеться докладати особливих зусиль. Адже в першу чергу слабне те, що є основою - довіра й повага.

Дуже хочеться захистити педагога від несправедливих нападок. Бо він - не мішень. Він - провідник. Він той, хто поруч із вашою дитиною більшість її дня. В укритті, коли звучить тривога і треба просто обійняти, заспокоїти, паралельно відповідаючи на десятки дзвінків стурбованих мам, що все добре... У вихідні на змаганнях, залишивши власні родини й потреби. На екскурсіях, у походах, у підвалах під час обстрілів, на екранах моніторів - там, де діти, там і він. А ще він має відстежити успішність кожного учня, зреагувати на девіантну поведінку, відповісти в батьківському чаті на термінові прохання й запити: "скиньте розклад", "ми захворіли", "пошукайте, син загубив якусь річ", "пересадіть мою Оленку від Андрія", заповнити електронні журнали й щоденники, підготуватися до уроків… Це титанічна робота, яку зазвичай бачить лише сам педагог. Більшість залишається, як то кажуть, за кадром. І навіть коли світ здається хитким, учитель залишається тією точкою опори, яка дозволяє дитині відчувати: життя триває. Повірте, ми всі це неабияк усвідомили на початку повномасштабного вторгнення. І замість того, щоб ображати, принижувати, давайте частіше ставити собі питання: а що я зробив сьогодні, щоб підтримати тих, хто навчає мою дитину? Бо найстрашніше питання, яке можемо почути завтра: “А чи буде кому навчати?”

Зі школи піти легко, довести людину до звільнення - теж на раз-два. А от прийти й залишитися - це вже вибір серця й навіть, якщо хочете, подвиг.

Залиште в спокої вчителів! Хай навчають. Не робіть зі школи майданчик для хейту й псевдосенсацій. Платформу для популярності у Тік-тоці. Учитель не шукає камер і лайків - він шукає очі дітей, які завтра поведуть країну далі. А без цього ми втратимо більше, ніж готові собі уявити», - мовиться в публікації керівника освітнього підрозділу Одеської облдержадміністрації.

ЦЕ МОЖЕ ВАС ЗАЦІКАВИТИ:

• Юних переможців Всеукраїнських змагань «пліч-о-пліч» урочисто прийняли в Одеській ОДА 

• На Одещині Прем’єр-Міністр України дала старт найбільшому інвестиційному проєкту у портовій сфері    

Микола Заєць, редактор стрічки новин