«Пульс Одещини» раніше повідомляв, що голова Доброславської селищної ради Людмила Прокопечко протягом тижня працювала в США над новими проєктами для своєї громади. Зараз вона повертається додому.
«Після двох довгих перельотів нарешті у потягу. Їду додому і, поки є час, трохи напишу про свої враження від Вашингтону. Ну, перш за все, місто мені сподобалося. У ньому багато повітря як через широкі вулиці, так і через те, що за планом його забудови було прийнято рішення, що будь-які будинки не можуть бути вищими за Капітолій.
Тут на тебе не тиснуть височенні споруди, а ще тут немає опор з висячими лініями електропередач - все знаходиться в землі, немає трамвайних колій і шуму трамваїв. У Вашингтоні з громадського транспорту є метро, автобуси і таксі. Немає великих заторів на дорогах, хоча дуже багато машин, але і багато підземних паркінгів. Тут набагато менше велосипедів, ніж у Європі, більш популярні електроскутери і гіроборди, але і їх небагато .
Місто дуже чисте, хоча я ні разу не бачила, коли і хто його прибирає. Так само не знаю, куди вони виносять сміття, бо на вулицях немає альтфатерів, а тільки звичайні урни. Що особливо сподобалося - дуже багато квітів, красивих клумб і газонів, щоправда з цим їм набагато легше, ніж нам - тут вистачає вологи, я б навіть сказала, що її тут забагато.
У Вашингтоні дуже багато різних музеїв і пам'ятників (про пам'ять і про національну свідомість і гордість американців треба писати окремо), але місто не сприймається туристичним, ти відразу розумієш, що потрапив в адміністративну і ділову столицю. Взагалі у Вашингтоні постійно мешкає 700 000 людей, але дуже багато людей приїжджають сюди щодня на роботу, тож представники мерії вважають, що у Вашингтоні фактично 1млн 300 тис мешканців. Дуже привітні і доброзичливі люди, і дуже толерантні. Ще мені сподобалося, що тут дуже рівні вулиці і чітко окреслені квартали, так що навіть мені з моїм топографічним кретинізмом важко було заблудитися у Вашингтоні.
Ніде і ні разу я не чула зневажливого чи грубого тону у спілкуванні з людьми, і ще люди там звикли дякувати один одному за найменшу послугу, і це те, чого так не вистачає українцям.
Чи все мені сподобалося? Не все. Мені не сподобалася їхня їжа. Я просто не знаю, як вони це щодня їдять: суцільний фастфуд (просто не можу дочекатися, щоб поїсти нормальної їжі).
Якщо ж говорити про головне, чим мене вразив Вашингтон, то це цілковитою і беззаперечною підтримкою України у війні з росією. Це відчувалося не лише на офіційних зустрічах, де ми були, а й просто на вулицях, в магазинах, в кафе. Американці небайдужі. Маємо пам'ятати про це і не забувати дякувати», - розповіла Л. Прокопечко.