Голова громадської організації «Бойки Одещини» Іван Ніточко цьому примусу присвятив публікацію у фейсбуці. Його, колишнього керівника Березівського району та державного архіву Одеської області, у дворічному віці разом з батьками і земляками також завантажили у «товарняки» і відправили на проживання на Південь України. Про це пише «Пульс Одещини».
У своїй новій публікації в соціальній мережі І. Ніточко зазначив, що акція депортації бойків з території теперішньої Польщі у Південні та Східні області України тривала 126 днів – із 13 червня до 16 жовтня 1951 року, коли відправився останній ешелон із переселенцями.
Тоді уряди Польщі і СРСР домовилися про обмін територіями. Із рідних земель примусово переселили 32 тисячі бойків.
Зокрема, для жителів села Устянове, що тепер у Польщі і в якому народився і навчився ходити І. Ніточко, місцем проживання визначили село Маринове Березівського району.
«В одному вагоні-пульмані їхали по три-чотири сім'ї, інколи разом із коровами та дозволеними двомастами кілограмами майна на родину. Лікаря на весь ешелон не було. Належних санітарних умов також. Для природних потреб потяг зупинявся лише раз на добу, тому люди були змушені справляти нужду просто у вагонах. Воду для пиття набирали у відра та цебрики. Звичайна пляшка тоді була розкішшю, не кажучи вже про термос. Надворі стояла спека, а вагони були переповнені людьми й худобою», - йдеться у дописі голови громадської організації «Бойки Одещини».
Нині у селах Єреміївка, Новоукраїнка, Бецилове, Цебрикове Роздільнянського району, Знам’янка, Маринове Березівського району, в Любашівській громаді Подільського району, в інших населених пунктах Одещини протягом 75 років живуть бойки, в пам’яті яких закарбувалися ці важкі дні переселення. Їх вже небагато з нами, але їх діти та онуки з розповідей очевидців тих подій бережуть пам’ять про свій родовід.
• На Одещині відкрили музей депортованих українців-бойків у 1951 році
(На фото: Іван Ніточко читає перед аудиторією нащадків бойків Одещини уривок з книги «126 днів»)