Це вже в 70-х роках минулого століття Борис Дерев’янко і Микола Огренич стали помітними, а згодом і великими постатями Одеси. А в другій половині 50-х років, коли однокласники в Іванівці закінчили школу і визначалися, ким бути, вони з великим запалом грали у футбол за свій райцентр. Про це пише «Пульс Одещини».
Певним чином зі своїми професійними уподобання Борис і Микола визначилися після школи. Борису Дерев’янку не вдалося з першої спроби вступити на філологічний факультет ОДУ ім. І.І. Мечникова, і його залюбки взяли на роботу в редакцію районної газети. Миколі Огреничу припала до душі сцена районного Будинку культури, самодіяльний духовий оркестр.
А у вихідні Іванівка жила футболом, на стадіоні завжди було гамірно, особливо коли грала місцева команда в чемпіонаті району чи області.
На цьому фото футбольної команди Борис Дерев’янко – перший ліворуч, а Микола Огренич – п’ятий праворуч.
Загалом випуск Іванівської школи 1956 року був унікальним, і навряд чи в Україні знайдеться клас, учні якого у дорослому житті стали народним артистом України, заслуженим журналістом України, заслуженим тренером України, у Казахстані – заступником міністра сільського господарства, багато однокласників також здобули визнання в галузях освіти, медицини, управління.
Борис Федорович Дерев’янко (6 жовтня 1938 – 11 серпня 1997) – журналіст, публіцист, заснував газету «Вечерняя Одесса» і був її редактором упродовж 24 років, Заслужений журналіст України. У 80-х роках минулого століття обирався депутатом Верховної Ради СРСР. Знаковий громадський діяч Одеси став жертвою замовного вбивства періоду 1990-х років.
Микола Леонідович Огренич (8 грудня 1937 року – 12 квітня 2000 року) – оперний співак (тенор), Народний артист України, педагог, професор, багаторічний ректор Одеської консерваторії (нині – Одеська національна музична академія імені А. В. Нежданової).
На цьому немає ще одного однокласника Бориса Дерев’янка і Миколи Огренича – Володимира Семеновича Бондаренка, який більше полюбляв гандбол, і здобув славу спортивного організатора в селищі Овідіополь. Тут він виховав і дав путівку у великий спорт двічі олімпійській чемпіонці з гандболу Тетяні Макарець, а сам став заслуженим тренером України.